Інформація про ЗНЗ

Історія школи

   Перші офіційні відомості про школу № 12 починаються з 1944 року, коли вчорашні випускники та вчителі, без зайвих вагань, стали на захист своєї Батьківщини. Приміщення школи, яке в той час знаходилось на місці теперішньої вечірньої школи по вул. Герцена, було перетворено загарбниками на жандармерію. Стіни школи бачили не лише вічне і мудре, а й були свідками допитів, знущання, смерті. На згадку про ті часи на подвір’ї школи залишилася криниця, яку вирили полонені червоноармійці.


  В 1945 році школа стає семирічною і налічує 200 учнів. Саме в цей важкий післявоєнний час своє життя з нею пов’язує Глухов Микола Федорович - людина вимоглива до себе і оточуючих, справжній учитель , з гуманістичними принципами спілкування й виховання.

    На початку 50-х років МТС, яка знаходилась поряд зі школою, переїхала у нове приміщення. За рішенням міської ради партії старе приміщення передали школі. А це ще чотири класи та майстерні.

В цей час в 9 -11 класах відводилось 10 -11 годин на тиждень на здобуття фаху, було визначено профіль навчання. На базі комбінату побутового обслуговування населення для дівчат організовано швейну справу. Для цього був обладнаний кабінет, в користуванні якого знаходилось десять електричних швейних машин. Юнаки вивчали столярну справу, виготовляли продукцію, яка користувалася великим попитом, бо по якості виготовленого товару не поступалася фабричній.

   В 1953 році відбувся перший випуск десятого класу. В цей час встановлюються традиції: працюють гуртки художньої самодіяльності. Хором керував відомий на той час в місті І.А. Каталінський, танцювальним гуртком – дружина військового льотчика Михайлова, струнний оркестр очолював старшина Гольцев. Роботою батьківського комітету керував майор у відставці І. Андрієвський. Чисельність учнів росла: 1958 році їх було 600 чоловік, тому виникла потреба у побудові нової школи.

    У 1964 році на території колишньої МТС, за сто метрів від старого приміщення було закладено перший камінь нової школи. М.Ф. Глухов цей час називає «всенародная стройка», тому що крім будівельників СМУ-44, на будівництві працювали батьки, вчителі, учні.

   16 вересня 1966 року, під звуки духового оркестру, учні на чолі з класними керівниками, з наочними посібниками у руках, о 8 – й годині ранку в супроводі сотень батьків здійснили перехід від старого приміщення в нове.

   Радість була велика – 24 класні кімнати, спортзал. майстерні, актовий зал, їдальня.

   В 1967 – 1968 навчальному році в школі було оформлено зал бойової та трудової слави. Очолив цю справу організатор позакласної роботи, учасник Великої Вітчизняної війни. Л.С. Бойченко. Фронтова загартованість Глухова Миколи Федоровича дала можливість не лише збудувати нову школу, а й створити єдиний колектив вчителів та учнів. Школа славиться людьми, що стояли у самих витоків і які віддали їй свої найкращі роки, серед них: Булгакова Є.М., Медвєдєва М.С., Денисенко Є.А., Молчанова Л.Т., Білоус Є.К., Биліна Є.Н., Зубчевська В.А та інші.

    Згодом школу очолив Шаповал Анатолій Васильович, який 11 років займав цю посаду. Він чітко розумів, що школа має давати не лише знання, а й формувати людину. В цій справі вчитель має бути прикладом високої моралі та інтелекту. Саме завдяки цим професійним принципам свого керівника, школа у 70 -80 роках гідно приймала участь у міських олімпіадах, духовий оркестр був найкращим в місті, табори праці та відпочинку посідали призові місця за кращу організацію праці.

   З 1990 по 1995 роки посаду директора посів Чабанюк Віталій Васильович. При ньому поширюється система шкільного самоврядування, а в колективі працівників складається атмосфера взаєморозуміння і співпраці. Його культура спілкування завжди підкріплювалась гумором та щирою посмішкою.

   В 30 років колектив у 850 учнів та 70 працівників очолила Єрушевич Анжела Володимирівна. Її толерантність, висока інтелігентність були і є прикладом для всіх, хто був поруч. Головним завданням школи вона вважала організацію виховної роботи з дітьми, оскільки майбутнє держави плекає школа. Кредо її життя і праці складали слова – «Бути на землі Людиною».

    З березня 2001 року директором школи є Пустова Тетяна Володимирівна, енергійна, ерудована людина, з високим рівнем організаторських та творчих здібностей, людина , яка вміє визначати проблему і вирішувати її.

    Так однією з проблем постало зберегти для нащадків славну історію рідного закладу, щоб не загубилися під плином часу жодна гарна подія чи визначна особистість. Вирішенням цієї проблеми стало відновлення музею школи, який функціонував ще в 70 – х роках. Учні та вчителі з ентузіазмом підхопили цю ідею і розпочали клопітку пошукову роботу, результатом якої стало відкриття експозиції шкільного музею у травні 2006 року.

    Багато випускників ЗОШ №12 - знані люди в м. Первомайську, які дбають про розквіт міста і пам’ятають рідну школу. Це: Пітерман Олександр Давидович, директор Первомайського ринку, Юдин Михайло Айзикович, директор заводу ім. 25 – річчя Жовтня, Олекса Різниченко – видатний поет України, Богданов Володимир – вчений фізик – теоретик; Гнілуша Ігор – інженер – конструктор, кібернетик, кандидат технічних наук Санкт – Петербурзького технологічного інституту, Парфенов Олег – лікар – хірург, член збірної росії з важкої атлетики.

Создать сайт
бесплатно на Nethouse